ГУРТОК «ЗЕЛЕНИЙ ПАТРУЛЬ»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Загони зелених патрулів - одна з традиційних форм дитячого руху з охорони природи. Вони створюються в школах, позашкільних закладах, літніх дитячих таборах. Загони зелених патрулів - це не тільки дитяча громадська інспекція з охорони природи, але й актив школи, позашкільного закладу, дитячого табору, який організовує під керівництвом вчителя, керівника гуртка, вихователів заходи по закладанню парків, алей, квітників, охороні і приваблюванню птахів.
Зелені патрулі організовують лекції і бесіди про охорону природи для учнів і населення. Працюють вони під керівництвом рад по екологічній освіті і вихованню учнів, рад юннатів станцій юних натуралістів, місцевих організацій товариства охорони природи.
Кожному з членів зеленого патруля присвоюється звання дозорця і видається відповідне посвідчення (його можуть написати самі учні), шість-сім гуртківців об'єднуються в дозори. До їх складу обов'язково входять по два-три старшокласники.
Керує роботою зелених патрулів штаб, який складається з начальника, заступника й командирів дозорів.
Начальник штабу розподіляє дозори, ставить перед ними чергові завдання з охорони природи. Заступник начальника штабу складає графіки чергування дозорів, контролює їх, веде щоденник штабу. Командир дозору забезпечує явку його членів на чергування згідно з графіком і керує їх роботою протягом всього чергування, щоденно доповідає про виконану роботу заступникові начальника штабу, веде щоденник і облік роботи дозору. Дозорці вчасно з'являються на чергування і виконують завдання командира.
Зелений патруль проводить роботу у закріпленій за ним зоні, до його обов'язків входить:
- охороняти зелені насадження,
- надавати допомогу пошкодженим деревам;
- у випадках браконьєрства негайно повідомляти місцеві Ради народних депутатів, товариства охорони природи, штаб юних друзів природи;
- проводити обстеження закріплених ділянок на зараженість шкідниками;
- виявляти й охороняти рідкісні рослини;
- приваблювати і охороняти диких птахів;
- брати активну участь в озелененні та благоустрої рідного села, району, території шкіл і громадських організацій;
- доглядати за пам'ятниками і братськими могилами героїв, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни;
- брати участь у закріпленні ярів, балок, берегів рік і водойм насадженням кущів і дерев; стежити за санітарним станом лісів, парків, вулиць;
- постійно залучати учнів до охорони природи і озеленення населених пунктів;
- проводити пропагандистську роз'яснювальну роботу серед населення.
Члени зеленого патруля носять на лівій руці нарукавну пов'язку з такими відзнаками: у дозорця на пов'язці намальовано два дубові листки, складені черешками хрест-нахрест; у командира дозору - два дубові листки і одна зірочка вгорі між ними; у заступника начальника штабу - дубові листки і дві зірочки вгорі між ними; у начальника штабу - дубові листки і три зірочки вгорі між ними. (Зелена тканина розміром 7X20 см, зірочки червоні, листки жовті.) Пов'язки одягаються лише під час чергування.
Члени зелених патрулів - активні пропагандисти масових Всеукраїнських натуралістських заходів «Ліси для нащадків», «Парки-легені міст і сіл», «Майбутнє лісу в твоїх руках» сезонних природоохоронних операцій тощо.
Орієнтовний тематичний план
Кількість годин
Назва теми загальна теоретичні заняття практичні заняття
І. Вступ 4 2 2
II. Охорона природи - важливе державне завдання 16 6 10
III. Вивчення та охорона рослинного світу 18 6 12
IV. Вивчення та охорона тваринного світу 18 6 12
V. Вивчення та охорона грунтів 16 4 12
VI. Вивчення та охорона пам'яток природи рідного краю 16 4 12
VII. Природоохоронна робота в різні пори року 32 12 20
VIII. Робота зелених патрулів у сільській місцевості 12 6 6
IX. Заключне заняття 12 4 8
Усього 144 50 94

ПРОГРАМА
І. Вступ
Ознайомлення з планом роботи і завданням гуртка, масовими заходами і суспільно корисною працею по збереженню і відновленню природних багатств. Розподіл учнів на дозори.
Екскурсія до шкільного дендрарію, заповідника, музею чи кімнати природи, лісництва з метою ознайомлення з їхньою роботою.
Визначення зон для кожного дозору. Складання карти-схеми закріплених ділянок.
II. Охорона природи - важливе завдання
Значення охорони природи.
Охорона і використання природних ресурсів. Законодавство України про охорону природи. Міжнародні природоохоронні організації, їх роль. Нефор мальні міжнародні й Всеукраїнські екологічні організації та їх значення у вирішенні проблем охорони природи. Роль учнів у пропаганді екологічних знань.
Практичні роботи та екскурсії
Екскурсії до міського (районного) товариства охорони природи, музею природи для ознайомлення із змістом роботи та їх роллю в пропаганді екологічних знань.
Визначення основних природоохоронних проблем району, міста, колгоспу, радгоспу. Виконання завдань науково-дослідних установ, підприємств, вчених, спеціалістів, які займаються вивченням, охороною та відтворенням природних ресурсів. Допомога інспекціям, дружинам у заходах з охорони природи, громадським екологічним постам в організації і проведенні природоохоронних заходів, випуску екологічних фотовітрин, оформленні тематичних експозицій.
III. Вивчення та охорона рослинного світу
Різноманітність видового складу рослинності Землі. Рослинність України, рослинні угруповання і флористичні особливості рідного краю. Роль рослин у природі, їх значення в житті і господарській діяльності людини. Основні типи рослинності своєї місцевості. Причини зникнення видів рослин. Рослини, занесені до Червоної книги України. Раціональне використання рослинних ресурсів. Рослини: «годинники», і «барометри», «біоіндикатори». Охорона рослин і рослинних комплексів.

Практичні роботи та екскурсії
Екскурсії до ботанічного саду, парку, заповідника, екологічною стежкою для ознайомлення з видовим складом і різноманітністю рослинного світу на даній території.
Вирощування і догляд за зеленими рослинами в зоні, закріпленій за дозорами. Інвентаризація рослин цієї зони. Участь у сезонних природоохоронних операціях: тощо, ї Картування місцезростань рідкісних рослин і рослинних угруповань. Створення місцевих заказників і заповідників. Участь у відновленні рослинності. Створення дендрологічних ділянок, ділянок лікарських, кормових, технічних, медоносних рослин тощо. Проведення робіт з інтродукції і розведення зникаючих видів рослин. Знаходження рослин - біоіндикаторів на забруднення навколишнього середовища. Вивчення корисних властивостей місцевих рослин. Збирання насіння дерев і кущів для місцевих лісгоспів, лісомеліоративних станцій. Проведення пропагандистської роботи з охорони й правильного використання рос лин.
IV. Вивчення та охорона тваринного світу
Значення тварин у природі й господарській діяльності людини. Закони про охорону тварин. Охорона звірів і птахів, їх приваблювання і підгодівля взимку. Значення птахів у боротьбі із шкідниками лісового і сільського господарства. Біологічні методи боротьби з шкідниками лісового і сільського господарства. Червона книга (тварин) України. Значення заповідників, заказників для збереження цінних видів тварин.
Практичні заняття та екскурсії
Екскурсії в природу, до краєзнавчого музею, наукових установ для вивчення різноманітності тваринного світу та шляхів його охорони.
Заготівля насіння дерев і кущів, віників, сіна для підгодівлі звірів і птахів взимку. Участь у обласній акції «Допоможемо зимуючим птахам», «Птах року» тощо. Охорона птахів під час гніздування, линьки, зимівлі, перельотів. Боротьба із розоренням гнізд, браконьєрством. Виготовлення штучних гніздівель, годівниць, розвішування їх у садах, парках, лісах. Створення шкільних мікрозаказників для приваблювання диких ос і бджіл. Картування мурашників
V. Вивчення та охорона грунтів
Родючість грунту та засоби її підвищення. Причини руйнування грунтів. Види ерозій грунтів. Заходи з охорони грунтів від ерозій. Сучасні методи боротьби з ерозією. Рекультивація земель.
Практичні роботи та екскурсії
Екскурсії до яру, луки, болота, будівельних майданчиків для вивчення ерозійних процесів.
Складання карт грунтів свого району. Знаходження і картування еродованих земель, висаджування полезахисних смуг. Визначення кращих для даної місцевості видів трав'янистих, деревних та кущових порід, які закріплюють грунти. Участь у створенні протиерозійних насаджень навколо ярів і на пісках і догляд за ними. Досліди по виявленню оптимальних способів боротьби з різними видами ерозій у своїй місцевості.

VI. Вивчення та охорона пам'яток природи рідного краю
Пам'ятки природи. їх класифікація. Охорона пам'яток природи в республіці. Догляд за ними й охорона на території міста, села.
Практичні роботи
Виявлення пам'яток природи, пам'ятників історії і культури рідного краю, які потребують охорони, відновлення, догляду. Складання плану-схеми пам'яток природи своєї місцевості республіканського та місцевого значення. Участь в охороні, відновленні па м'яток природи та пам'ятників історії. Вирощування рослин для проведення цієї роботи. Паспортизація пам'яток природи району. Допомога місцевим організаціям товариства охорони природи і охорони пам'ятників. Проведення туристських походів, рейдів по місцях історичного минулого, практична природоохоронна робота.
VII. Природоохоронна робота в різні пори року
Взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ у природі. Сезонні ритми в природі, їх значення для господарства країни. Правила проведення фенологічних спостережень та ведення календаря природи. Розвиток фенологічної науки.
Особливості природоохоронної роботи восени. Осінні феносигнали. Відліт птахів. Підготовка рослин і тварин до зими. Фенологічні спостереження восени.
Особливості природоохоронної роботи взимку. Фенологічні спостереження взимку. Пристосування рослин і тварин до зими.
Особливості природоохоронної роботи навесні. Весняні феносигнали. Первоцвіти та їх охорона. Приліт птахів. Фенологічні спостереження навесні.
Особливості природоохоронної роботи влітку. Охорона гнізд і спостереження за ними. Охорона рослин і тварин. Фенологічні спостереження влітку.

Практичні роботи та екскурсії
Екскурсії в природу в різні пори року для спостереження за змінами в житті рослин і тварин, фенологією розвитку дерев і кущів, сезонними змінами з природі.
Зима. Облік звірів і птахів взимку. Спостереження за їх зимівлею. Підгодівля промислових тварин у лісництвах і мисливських господарствах. Виявлення і картування джерел забруднення повітря. Вплив забрудненого повітря на навколишнє.
Весна. Виготовлення та розвішування штучних гніздівель для птахів. Проведення весняних насаджень рослин. Робота на шкільній навчально-дослідній ділянці, в шкілці, дендрарії. Розчистка газонів і клумб від сміття. Контроль за використанням мінеральних добрив і різних хімічних препаратів, за стоками від тваринницьких ферм у водойми. Участь в операціях «Первоцвіт», «Джерело», «Зелена аптека» тощо.
Літо. Охорона пташиних гнізд влітку. Заготівля лікарської сировини. Робота на шкільній навчально-дослідній ділянці, в шкілці, дендрарії. Пропаганда правил поведінки в природі. Боротьба з шумом, витоптуванням газонів, неправильним розведенням багаття туристами. Охорона зелених насаджень. Охорона лісів від пожеж. Охорона нір, лігвищ, молодняка, мурашників. Проведення місячника тиші.
VIII. Особливості роботи в містах і селах
Особливості природоохоронних заходів зелених патрулів у сільській місцевості і містах. Специфіка і причини, що визначають ці відмінності. Обмін досвідом природоохоронної роботи.
Практичні роботи
Підсумки роботи за рік. Організація виставки кращих робіт гуртківців. Проведення конференцій за участю вчених, працівників товариства охорони природи, вчителів, спеціалістів. Передача матеріалів, одержаних під час екскурсій, дослідів, фенологічних спостережень зацікавленим у них організаціям, установам, вченим і фахівцям.

Список рекомендованої літератури
1. Адольф Т. А., Давидова М. И. Заповедными тропами. - М.: Просвещение, 1988. - 191 с.
2. Веселовський І. В., Лисенко А. К., Манько Ю. П. Атлас-визначник бур'янів. -• К.: Урожай, 1988. - 72 с.
3. Воїнственський М. А. Природнозаповідний фонд Української РСР. - К.: Урожай, 1986. - 224 с.
4. Заверуха Б. В., Шемшученко Ю. С., Бабанко В. І Рослини Червоної книги. - К.: Урожай, 1985. - 136 с.
5. Кондратюк Е. М., Хархота І. І. Словник-довідник і екології. - К.: Урожай, 1987. - 160 с.
6. Морозюк С. С., Протопопова В. В. Трав'янисті рослини. - К.: Рад. шк., 1986. - 160 с.
7. Пастернак Н. С., Приходько М. М. Ліс і охорона вод від забруднення. - Ужгород: Карпати, 1988. - 103 с.
8. Протопопова В. В. Рослини-мандрівники. - К.: Рад. шк., 1989. - 240 с.
9. Синадська В. О. Книга юного натураліста. - К.: Веселка, 1988. - 296 с.
10. С і м к і н Б. Ю. Дерева лісів і парків. - К.: Рад. шк., 1989. - 136 с.
11. Єлін Ю. Я. Рослини наших лісів. - К.: Рад. шк., 1983. - 239 с
12. Єлін Ю. Я. Наші зелені скарби. - К.: Рад. шк., 1986 208 с.
13. Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. І., Івченко С. І. Шкільний визначник рослин. - К-: Рад. шк., 1988. - 368 с.

Обов’язки членів зеленого патруля
Охороняти всі зелені насадження від пошкоджень, витоптування. Про порушення повідомляти штаб, а порушників за фотографувати.
Доглядати пошкоджені дерева (обмазувати рани садовим варом або глиною, накладати пов’язки, «лікувати» дупла, відокремлювати зламані частини дерева, замазувати олійною фарбою).
Стежити за розповсюдженням комах-шкідників на закріплених ділянках поля, лісу, брати активну участь у знищенні виявлених шкідників.
Охороняти та приваблювати птахів – помічників у боротьбі зі шкідниками.
Оберігати та розселяти лісових мурашок.
Вести пропагандистську роботу з питань охорони зелених насаджень.

Орієнтовні завдання загонам зелених патрулів
Вирощування і доглядання за зеленими насадженнями в закріплених зонах.
Інвентаризація місцевих рослин. Вивчення їх біології.
Складання карт місцезростання рослин, корисних у господарстві, медицині (кормових, лікарських, медоносних, олійних тощо).
Догляд за газонами, клумбами, рабатками, лісовими насадженнями, лісопосадками.
Збирання насіння дерев та кущів для місцевих лісгоспів, лісорозсадників.
Охорона і приваблювання птахів у ліси, сади, парки, сквери.
Організація і проведення суспільно-корисних акцій ( трудовий десант, зелене будівництво).
Проведення бесід і лекцій з охорони природи для школярів та населення.
Проведення екскурсій та походів.
Дослідницька робота згідно тематики.
Ведення фенологічних спостережень.

Озеленення шкіл та позашкільних установ.

Методичні рекомендації щодо зовнішнього озеленення школи

Створюючи зелені насадження на території шкільної садиби необхідно враховувати те, що вона закладається на досить тривалий час.
Успіх озеленення шкільної садиби залежить від підготовки території, планування розміщення рослин та їх угрупувань, догляду за насадженнями, охорони їх від шкідників і хвороб та різних пошкоджень. Дотримуючись вимого агротехніки вирощування декоративних культур, знаючи біологічні особливості окремих видів, озеленяти шкільну садибу слід так, щоб вона мала привабливий вигляд. Тому необхідно, щоб озеленення шкіл і позашкільних закладів проводилось згідно із складеним заздалегідь проектом, особливо біля шкіл новобудов.
Складаючи план, необхідно враховувати поради фахівців, розподіливши роботу по роках і сезонах.
До складання проекту озеленення шкільної садиби вчителю варто залучити якомога більше учнів різного віку, щоб кожний міг висловити свою думку, мрію, фантазію.
«Якими б ви хотіли бачити шкільне подвір’я?», «Якими повинні бути підходи до школи?», цим темам можна присвятити уроки праці, малювання.
Можна також доручити учням розробити проекти декоративних елементів оформлення – лав, альтанок, «зелених класів», «зелених воріт», «лісових меблів», декоративних коренів, пеньків тощо. Доцільно оголосити конкурс найкращий проект зеленого кутка, зеленого інтер’єру класу, зимового саду. В таких конкурсах можуть брати участь учителі та батьки.
Зелені насадження повинні займати 45-50% території шкільної ділянки, поліпшувати її санітарно-гігієнічні умови, бути місцем відпочинку, базою для практичних занять. Їм належить основна роль в архітектурно художньому вирішенні шкільної садиби.
Добираючи асортимент дерев та кущів для висаджування на території шкільної садиби, необхідно враховувати їх біологічні особливості. Краще використовувати рослини місцевої флори. З деревних порід особливо придатні для озеленення липа, гірко каштан звичайний, клени гостролистий та сріблястий, береза, дуб платан.
При плануванні зелених насаджень 40% загальної кількості деревних порід і кущів рекомендують використовувати різні види хвойних порід: ялину, колючу, смереку, сосну веймутову, модрину, ялівець козацький та віргінський, тую тощо.
Паркову частину шкільної садиби бажано вирішити у вигляді дендрарію, де учні зможуть ознайомитись із породами декоративної та місцевої рослинності.
Кількість дерев та кущів для озеленення 1 га площі не повинна перевищувати 100-120 дерев і 1200-1500 кущів.
Бажано, щоб на території шкільної садиби були посаджені дерева та кущі – горіх волоський, обліпиха, калина, горобина звичайна та чорноплідна.

Озеленення фасадної частини шкільної садиби.
Озеленення фасадної частини шкільної садиби повинно архітектурно прикрашати школу. Де б не була розміщена школа, фасад має бути відкритим. Для цього слід влаштувати парадну площадку, підкреслити напрям руху до головного входу.
Якщо будинок школи розташований у глибині садиби, то слід закласти алею, яка б вела до головного входу садиби та будинку. Щоб часом алея не перетворилась на темний вузький коридор, дерева висаджують на значній відстані одне від одного (5-8 м для середньо рослих порід, 7-8 - для високорослих).
Найкрасивіші для створення алеї види – горобина, липа, клени, гірко каштан, туя. Під деревами бажано висаджувати декоративні кущі, які цвітуть навесні або восени, тобто на початку і вкінці навчального року: форзицію, спірею Вангута, сніжноягідник, жимолость, кизильник блискучий. Барбарис, керію тощо.
Алею бажано завершити двома групами (по 3-5) дерев іншої породи, що відрізняються за силуетом. Забарвленням листків та іншими ознаками (плакучі, кулясті форми тощо).
Перед школою обов’язково залишають відкриту площу (для проведення лінійок, зустрічей учнів), яку можна прикрасити квітами. Композиції з квітів мають бути яскравими й різноманітними. Привабливими, особливо восени і навесні, коли в школі йдуть заняття.
Так, підходи до школи або позашкільного закладу можна прикрасити яскравими цибулинними рослинами (тюльпанами, нарцисами, гіацинтами, ліліями), які потім змінити на однорічники (настурцію, сальвію, петунію, чорнобривці, айстри) або створити бордюр з багаторічників (гайлярдії, рудбекії, королиці), гарно квітучих і орнаментальних кущів (форзиції, спіреї, бузку. жасміну, тамариксу, троянд).
Біля входу до школи привабливо виглядають вази, навесні з дворічниками (віолою, стокротками), влітку – з однорічниками (петунією, бегонією, настурцією, сальвією тощо).
Навколо школи або позашкільної установи висаджують невеликі дерева та кущі: горобину, черемху – на відстані 5м від вікон, або великі – липу, ясен, клен – на відстані 7-10м , щоб не затіняти навчальні приміщення.
Спортивний майданчик і господарська частина території потребують ізоляції, тому їх обсаджують «зеленим парканом» з дерев і кущів, які піддаються формуванню крони. Для цього використовують спіреї, бирючину звичайну, дерен, сніжноягідник, жимолость, кизильник блискучий тощо.
Майданчик для відпочинку залишають відкритим, розподіляючи його на ділянки згідно з віком дітей.

Влаштування газонів

Газони мають важливе санітарно-гігієнічне значення – зелений колір заспокійливо впливає на нервову систему, сприяє зменшенню втоми, підвищенню працездатності. Трав’яниста поверхня газону випаровує за годину 200г води з 1м2, збільшує вологість у приґрунтовому шарі повітря і знижує його температуру влітку на 6-7˚С, зменшує утворення пилу. Газонні рослини мають фітонцидні властивості – очищають грунт і повітря від шкідливих мікроорганізмів. Газон має важливе естетичне значення, оскільки є фоном для створення композицій з квітів, дерев, кущів.
Для створення спортивного газону використовують насіння стійких до витоптування трав. Суміш такого насіння складається з 3-5 видів злаків, які створюють однорідну дернину: мітлиці лучної – 30%, райграсу пасовищного – 20%, польовиці звичайної – 20%, вівсяниці червоної – 20% вівсяниці лучної – 10%. Насіння висівають навесні, коли в грунті найбільше вологи, а також влітку після дощу. Постійно зволожуючи грунт.
На відкритих місцях шкільної садиби можна створити квітучий газон із суміші однорічних квітів. Для влаштування такого газону змішують насіння багатьох квіткових культур: люпину, флоксів літніх, маку, резеди, матіоли. сокирок, волошок, кореопсису, майорів та деяких декоративних трав. Газони регулярно поливають, підстригають, прополюють. Вносять добрива. Весною підсівають насіння трав.

Закладання квітників

Квітники закладають біля пам’ятників, перед школою, на газонах вздовж доріжок, спортивних майданчиків. Для квітників можна використати різноманітні за художніми якостями (висотою і формою, забарвленням, формою квіток і суцвіть) однорічники, дворічники. Багаторічники, троянди й виткі рослини.
Квіткове оформлення розподіляється на такі типи: рабатки, бордюри, клумби, партери, міксбортери, розарії, рокарії.
Рабатки – вузькі (шириною 1-3 м) смуги з квітів. Їх розміщують вздовж дороги, споруд, навколо пам’ятників, басейнів. Для них використовують однорічники, дворічники, багаторічники або троянди. Рабатки бувають однобічні, коли низькі рослини розміщують на передньому плані, за ними напіввисові, а потім високі. Двобічні – коли високі рослини розміщують по центру, а по краям низькі. Однорідні – коли висаджують один вид або сорт квітів. Орнаментальні – коли рослини розміщують малюнком, який повторюється по всій довжині рабатки.
Бордюри – вузькі (шириною 50-70 см) смуги, що засаджені однорічниками, трояндами або багаторічниками, які зберігають декоративність до кінця сезону.
Клумби – квітники правильної геометричної форми у вигляді кола, овала, квадрата, трикутника тощо площею 4-30 м2. . Клумби створюють на газоні або площі біля школи. Вони бувають плоскими та рельєфними, по центру дещо з підвищенням. На великих за розмірами клумбах висаджують гарно квітучі або килимові рослини. Маленькі клумби засаджують 1-3 видами квітів.
Партери – складні архітектурні композиції, до складу яких входять газон, клумби, рабатки, деякі архітектурні елементи (фонтани, басейни, скульптура вази тощо), а також садові форми дерев і кущів. Довжина партера може дорівнювати довжині фасаду школи чи позашкільної установи, а ширина в 4 рази менша.
Простий партер може складатися з газону та рабатки по краю і бути прикрашеним вазами з квітучими рослинами.
Міксбордер (змішаний бордюр) – це широка, від 2 до 5 м. засаджена різними квітами смуга. Контури міксбортеру бувають різні – з паралельними краями або хвилястою лінією з обох сторін. Роблять міксбортер вздовж доріжок, на газоні – біля кущів.
Важливою умовою для створення міксбортеру є добір рослин за висотою, формою, строками цвітіння, забарвленням квіток. Його закладають з багатоярусних рослин. На задньому плані – більш високі рослини, за ними – середньо рослі й маленькі. Для влаштування міксбортеру слід використовувати багаторічники, а навесні цибулинні квіти, а потім замінюють на однорічники.
Починаючи з весни , на квітниках цвітуть: фіалка триколірна, стокротки, незабудки, дзвоники, гвоздики турецькі та гренадин. У насадженнях з дворічних квітів дуже ефективні цибулинні рослини – тюльпани, нарциси, гіацинти.
Красиво виглядають такі рослинні композиції: тюльпани з незабудками, бордюр з білих стокроток; червоні тюльпани з арабісом білим, а бордюр з нарцисів; жовті нарциси з незабудками, бордюр з рожевих стокроток.
Після цвітіння дворічних квітів (у червні) висаджують розсаду однорічників, щоб на квітнику весь час цвіли квіти.
Дуже гарний квітник можна створити з ротиків садових, айстр, бальзамінів, флоксів, королиць, чорнобривців, перуній, вербен.
Килимові квіти – це антернатера, седум, ахірантес, ірезине, ехеверія, лілея, цинерарія та ін.. Маточники цих рослин зимою вирощують у теплиці.
Рокарій, або кам’янистий сад – цікавий вид квіткового оформлення. Рокарій можна розмістити на ділянках, непридатних для інших видів квітників – схилах, терасах, сходах.
Розрізняють рокарії природні – близькі до природних форм та геометричні, що розміщені на терасах і вздовж сходів.
У рокаріях між камінням вирощують низькорослі багаторічники. На південному схилі – світлолюбні і посухостійкі види, на північному – тіньовитривалі і вологолюбні рослини. Можна висаджувати цибулинні ранньоквітучі, а також бульбоцибулинні, змінюючи їх влітку на однорічники й килимові квіти.
Якщо на території шкільної садиби немає пагорбка, то можна створити штучну гірку. Насипати шар грунту висотою 30-40 см, зробити схил на південний схід або південний захід, щоб грунт не так швидко пересихав.
Площа рокарію може бути 6-15 м2 або більшою. Щоб створити рокарій, на газоні розташовують 2-3 великі камені, біля яких на підготовлених місцях висаджують 3-5 видів багаторічників.
Інший варіант: на рівному місці насипають гравій або подрібнену цеглу тощо (у вигляді чотирьох трикутників), а поруч висаджують кущ ялівцю або айви японської і кілька видів цибулинних рослин.
Майже всі види рослин , які рекомендується для рокарію не витримують надмірного зволоження, особливо рано навесні під час танення снігу, тому для них потрібний дренаж.
Найкращі квіти для рокарію – низькорослі, яскраві. Наприклад, шафран весняний, гіацинт (мускарі), арабас, первоцвіт вушкуватий, сольданелла альпійська, дзвоники – ложковиднолистяний, портеншляга, гар ганський, Пожарського, карпатський, мак альпійський, очиток дернистий, ломикамінь, генціана весняна, ешольція каліфорнійська, гвоздики – трав’яниста, сіро-блакитна, альпійська, ясколка Біберштейна і повстиста; армерія морська, вероніка повзуча, флокс шиловидний, обрієнція, горицвіт весняний, анемона дібровна, котячі лапки, півники карликові, кримські; нарциси, тюльпани, лілія, мартагон.
Доглядати за кам’янистою гіркою необхідно ретельно: своєчасно виполювати бур’яни, зрізати квітки та суцвіття, що відцвіли, вчасно поливати.

Шкільний розарій

Розарій – вид квіткового оформлення, який складається з одного або декількох видів троянд. Розарій можна створити в регулярному (геометричному) стилі та в ландшафтному, розміщуючи троянди групами на газоні.
Троянди приваблюють різноманітністю забарвлення й форми квіток, надзвичайно приємним запахом. Важко переоцінити їх чудову декоративність.
Сортів троянд дуже багато. Вони поділяються на групи.
Ремантантні троянди – такі, в яких цвітіння повторюється протягом літа. Характерним для цієї групи сортів є : швидкий рівний ріст, великі квітки, приємний аромат, морозостійкість кущів (хоч їх і треба на зиму вкривати).
Чайні троянди – рослини походять від індійської троянди і мають сильний аромат. Характерні риси: красиві квіти, рясне й безперервне цвітіння протягом літа. Кущі не дуже морозостійкі і потребують старанного сухого вкривання на зиму.
Чайно-гібридні троянди – найпоширеніша група троянд, до якої належить більшість культивованих сортів. Характерні риси: рясне й безперервне цвітіння, досить морозостійкі.
Виткі або повзучі троянди – кущі цих троянд мають гнучкі пагони 5-6 м завдовжки, квітки зібрані у великі суцвіття, листки темно-зелені, блискучі. Цвітуть до пізньої осені.
Дрібноцвіті – поліантові троянди – невеликі кущі з дрібними квітами, зібраними в суцвіття. Цвітуть дуже рясно з самого початку літа до пізньої осені.
Паркові троянди – сорти, що мають різне походження. Рослини досить морозостійкі.
Троянди на квітниках можна висаджувати групами, масивами, рядами, клумбами та поодинокими кущами. Найкраще садити троянди напровесні. Троянди добре ростуть н˚˚а чорноземах і суглинках. Місце треба вибирати добре освітлене, захищене від вітру. Ями для садіння слід копати завглибшки й завширшки не менш як півметра. Кущові троянди садять трохи глибше, ніж вони росли в розсаднику. Перед садінням довге коріння трохи обрізують. Під час садіння корінці старанно розправляють. Грунт добре втоптують, поливають і вкривають перегноєм.
Висаджені троянди обрізують, залишаючи пагони завдовжки 10-12 см над поверхнею грунту, обкладають мохом або обгортають грунтом. Коли на трояндах виростуть невеликі пагінці, грунт відгортають. Штамбові троянди садять похило, під кутом 45˚, щоб потім краще було пригинати їх на зиму до землі. Висаджені рослини відразу прв’язують до кілочків, обгортають